Рослини світу
      Головна        Цікаве        Корисне        Фото рослин
  А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я      
 

Женьшень

Женьшень

Женьшень (Panax ginseng) має досить своєрідну життєву форму, також як і інші представники роду. Для цього реліктового рослини тінистих хвойно-широко-листяних лісів півдня Далекого Сходу, півночі Кореї і північного сходу Китаю характерно вкрай повільний розвиток. Насіння в природі проростають не раніше ніж на другий рік після розсіювання. Будова дорослого надземного пагона досягається зазвичай тільки у 8-10-річних рослин. У дорослої женьшеню на верхівці прямого тонкого стебла витонченої правильної розеткою розташовуються на довгих черешках пятипальчаті листя, а з центру цієї розетки як продовження стебла піднімається цвітонос з простим парасолькою дрібних непоказних квіток, пізніше яскраво-червоних плодів-Костянок. Постійними багаторічними органами женьшеню є кореневище і м'ясистий головний корінь, причому це рідкісний серед кореневищних трав випадок тривалого, протягом багатьох десятиліть, співіснування того й іншого. При щорічному осінньому опадання листя зі стеблом на кореневище залишаються рубці, за кількістю яких можна встановити вік рослини. Найбільші з знайдених «коренів», масою до 300-400 г, можуть бути старше багатьох навколишніх женьшень деревних порід, маючи вік до 200 і, можливо, більше років. І скільки ж цікавого та незвичайного відбувається за таке довге життя! Це і щорічне скорочення кореня і втягування їм у грунт підростаючого кореневища, внаслідок чого сам корінь ховається в землю і поступово набуває похиле, а потім і горизонтальне положення. Це і здатність кореня з кореневищем після сильних пошкоджень впадати в «сон», що триває роки і навіть десятки років, і багато іншого, що давало в давнину їжу для усіляких забобонів.

Препарати з коріння женьшеню, що містять тритерпенові глікозиди рідкісного в природі типу, як показали дослідження радянських фармакологів та лікарів, мають тонізуючу і стимулюючу дію. Женьшень виявився і першим рослинним адаптогеном - джерелом засобів, що підвищують загальну опірність організму до різних несприятливих впливів. Крайня рідкість женьшеню в природі, обумовлена багатовіковими пошуками цього «рослини-скарбу», вже давно, близько 600 років тому, спонукала до введення його в культуру в Кореї, багато пізніше й у Японії та Китаї. У нашій країні дикоростучий женьшень взято під охорону. Культивується женьшень у спеціальному радгоспі «Женьшень» на півдні Приморського краю, ведуться досліди по його вирощуванню і в інших районах країни. В останні роки в Росії обгрунтована можливість промислового вирощування лікарської сировини женьшеню в повністю штучних умовах, методом культури ізольованих тканин. Нарешті, вельми успішними виявилися пошуки замінників женьшеню серед інших далекосхідних аралієвих; застосування в науковій медицині отримали препарати з підземних органів заманихи, аралії і особливо цінні з коренів елеутерококу колючого, як вважають, повноцінно замінюють женьшень.

 

 
© 2009–2018 Енциклопедія «Рослини світу», для зв’язку використовуйте контактну інформацію
Правила користування, використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється при вказівці посилання на http://roslunu.com.ua. Посилання обовязкове в незалежності від повного або часткового використання матеріалів