Рослини світу
      Головна        Цікаве        Корисне        Фото рослин
  А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я      
 
Головна сторінка / Літера «П» / Покритонасінні (квіткові) рослини

Покритонасінні (квіткові) рослини

Відмітна особливість покритонасінних рослин — маточка із зав'яззю, що захищає насінний зачаток (макроспорангій) і зародковий мішок. З усіх відомих рослин покритонасінні становлять близько 3Д загальної кількості видів. Маточка утворилася з одного або кількох зрослих плодолистиків, які можна розглядати як спорофіли архегональних рослин. Пилкові зерна складаються з двох клітин, з яких одна вегетативна, а друга генеративна. Остання перед процесом запліднення ділиться, утворюючи дві чоловічі гамети (спермії), які служать для подвійного запліднення. Чоловічі статеві клітини (спермії), що відповідають сперматозоїдам голонасінних, у  покритонасінних нерухомі, тому великого значення в них набирає пилкова трубка, за допомогою якої чоловічі статеві клітини .проникають в зародковий мішок. Після подвійного запліднення яйцева клітина перетворюється в зародок насінини, а центральна клітина зародкового мішка — в ендосперм.

Зародковий мішок є дуже редукованим жіночим заростком, а вегетативна клітина пилкового зерна — дуже редукованим чоловічим заростком; ці заростки відповідають таким у голонасінних. На відміну від останніх ендосперм покритонасінних розвивається після запліднення і складається з клітин з триплоїдними ядрами, в той час як ендосперм голонасінних розвивається до запліднення і складається з клітин з галоїдними ядрами. Квітки у покритонасінних рослин бувають або роздільностатевими або частіше двостатевими і мають різноманітну будову. Покритонасінні рослини розвинулись на земній кулі пізніше, ніж голонасінні, папоротеподібні та інші рослини, і є найбільш пристосованими до сучасних умов існування.

Покритонасінні рослини підрозділяються на два класи дводольні і однодольні, які розрізняються рядом ознак.

Дводольні (горох, вика, соняшник та ін.) характеризуються двома сім'ядолями в зародку насінини; наявністю головного кореня, який залишається протягом всього розвитку рослини або тільки на початку розвитку; наявністю в стеблі відкритих судинно-волокнистих пучків, що розміщуються в один круг, і камбію в стеблі; сітчастим жилкуванням простих і складних листків і п'ятірним, четверним або багаточленним типом будови квітки.

Однодольні (пшениця, осока, лілія та ін.) рослини характеризуються наявністю однієї сім'ядолі в зародку насінини; мичкуватою системою коренів; розкиданими замкнутими судинно-волокнистими пучками і відсутністю камбію; паралельним або дуговим жилкуванням цілокраїх, частіше видовжених простих листків; тричленним типом будови квітки.

Однодольні рослини з'явились на землі пізніше, ніж дводольні, від однієї із стародавніх груп останніх. В дальшому розвиток обох класів відбувався паралельно. Видів дводольних рослин значно більше, ніж однодольних.

Відомо понад 260 родин і 120 тис. видів дводольних рослин та понад 60 родин і 30 тис. видів однодольних.

Незважаючи на наявність однієї сім'ядолі, на трійчастий тип будови квітки, на своєрідність будови стебла, однодольні рослини — це ті ж дводольні, які дуже видозмінилися. Серед дводольних рослин, як побачимо далі, трапляються представники, що мають будову, схожу з однодольними, тому ознаки однодольних рослин філогенетично легко виводяться з організації дводольних, які раніше з'явилися на землі.

При вивченні покритонасінних рослин впадають в очі схожість і різниця в будові та розвитку різних представників родів і родин, а це дозволяє об'єднувати споріднені між собою родини в більш великі групи — порядки, що розміщуються в певну систему. Сучасна ботаніка далека ще від створення такої природної класифікації, яка б повною мірою відбивала філогенетичний розвиток покритонасінних рослин, однак у наукових курсах ботаніки наводяться філогенетичні системи рослин.

Ознаки, за якими роблять висновок про те, яка родина покритонасінних рослин з'явилась на землі пізніше, а яка раніше, не цілком встановлені, і часто різні дослідники висловлюють з одного й того ж питання прямо протилежні думки. При розв'язанні цих питань виходять не тільки з морфології квітки, але й з морфології інших органів. Вважають, що зрослолиста оцвітина з'явилася пізніше від вільнолистої; зигоморфність квітки пізнішого походження, ніж актиноморфність; нижня зав'язь також з'явилась пізніше, ніж верхня, як і обмежена кількість листків у оцвітині у порівнянні з більшою їх кількістю. Суцвіття з'явились пізніше, ніж поодинокі квітки, нечисленні тичинки — пізніше, ніж численні. Гінецей синкарпний, в якого плодолистки зрослися, з'явився пізніше, ніж гінецей апокарпний, в якого плодолистки вільні. Однорічні рослини з'явилися пізніше багаторічних, а трави — пізніше, ніж дерева і кущі. Складні листки пізнішого походження, ніж прості. Вважають, що квітка веде свій початок від стробілуса, або шишки бенетитових.

Рослини пізнішого походження мають ознаки більш досконалі, між рослини, що раніше з'явилися. Однак у кожній еволюційній лінії могли з'явитися одні і ті ж ознаки, і збіг ознак міг відбуватися в лініях еволюції, не зв'язаних між собою.

 

 
© 2009–2017 Енциклопедія «Рослини світу», для зв’язку використовуйте контактну інформацію
Правила користування, використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється при вказівці посилання на http://roslunu.com.ua. Посилання обовязкове в незалежності від повного або часткового використання матеріалів