Рослини світу
      Головна        Цікаве        Корисне        Фото рослин
  А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я      
 

Лишайники

Лишайники

Лишайники — невимогливі рослинні організми, які оселяються на голому камінні, на неродючих грунтах, на корі дерев, особливо на сухих сучках і стовбурах. Вони більше поширені в напрямі на північ, ніж на південь. Помічено, що лишайники селяться в лісах і тундрах, де особливо чисте повітря. Велика їх кількість розміщена на північному боці стовбура дерев. Тривала нерухомість субстрату — одна з основних умов життя лишайників.

За зовнішнім виглядом слані лишайники можна розділити на: 1) кущовидні, наприклад ісландський «мох», оленячий «мох» і бородатий лишайник; 2) листовидні, наприклад пармелія, стінний лишайник; 3) накипні, наприклад писемний лишайник; 4) слизисті, наприклад колема.

Слань лишайника нижньою частиною прикріплюється до субстрату. Ростуть ці рослини повільно, здебільшого величина їх не перевищує кількох сантиметрів, і лише довжина деяких видів досягає півметра.

Тривалість їх життя обчислюється багатьма десятками років. Оленячий мох, наприклад, дає щорічний приріст близько 0,5 см, і пасовище з цього лишайника, стравлене оленями, відновлюється протягом 10—20 років.

Оленячий мох, який називається інакше ягелем, на з усіх лишайників має найбільше значення. Він зустрічається в лісах, а також в тундрах у величезній кількості і разом з іншими видами лишайників становить основний корм для північних оленів.

Деяке поживне значення має ісландський мох. У його сухій речовині міститься до 50%; вуглеводу, який називається ліхеніном (він входить до складу клітинних оболонок і на відміну від крохмалю не забарвлюється йодом в синій колір. Для Крайньої Півночі лишайники мають велике значення. В степах і пустелях Азії та Африки, а також в напівпустелях Казахстану зустрічається лишайникова манна, що вживається в їжу, а в Ост-Індії росте лакмусовий лишайник, з якого добувається цінна фарба—лакмус.

Здатність лишайників при повному висиханні зберігати життя, набрякати й оживати при першому дощі дозволяє їм селитися на неродючих гірських породах і цим сприяє їх вивітрюванню. Виділювані лишайниками кислоти розчиняють не тільки вапнякові сполуки, але й кремнеземисті. В заглибинах, що утворилися, і тріщинах затримуються пилуваті частки грунту, які дають можливість оселятися в таких місцях мохам, травам і, нарешті, невеликим кущам.

Лишайники, які оселяються на корі дерев, не є паразитами, але, безумовно, шкідливі, бо дають притулок шкідливим комахам. Кору фруктових дерев необхідно очищати від них скребачками і жорсткими щітками.

З біологічного погляду лишайники — надзвичайно цікаві організми. Вони являють собою чудовий приклад симбіозу двох організмів: гриба і зелених або синьо-зелених водоростей.

_________________________________________

На рис.:

Лишайники.

І — оленячий мох 1 — безплідна гілочка; 2 — спороносна; З — загальний вигляд рослин.

II — ісландський, «мох»;

III — стінний лишайник на корі дерева.

IV — поперечний розріз слані лишайника: 1 — верхній кірковий шар; 2 — гонідіальний шар; 3 — серцевинний шар; 4 — нижня кірка; 5 — ризоїди на нижньому боці.

V — сорєдії лишайника (1, 2, 3} і їх проростання.

 

 
© 2009–2017 Енциклопедія «Рослини світу», для зв’язку використовуйте контактну інформацію
Правила користування, використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється при вказівці посилання на http://roslunu.com.ua. Посилання обовязкове в незалежності від повного або часткового використання матеріалів