Хлоропласти

Хлоропласти, або хлорофілові зерна, дуже поширені у вищих рослин. Вони мають форму круглястих, овальних, а іноді багатогранних зелених зерен. Зелений колір рослинності полів, луків і лісів залежить від хлоропластів. Вони заповнюють клітини листків, зелених стебел, а іноді зустрічаються навіть у коренях, якщо останні освітлюються сонцем, наприклад, в придаткових коренях кукурудзи, які виходять з надземних вузлів стебла. Під мікроскопом хлоропласти можна роздивитися в прозорих клітинах листка моху. В клітинах моху можна бачити безліч зелених, досить великих зерен круглястої, трохи сплюснутої форми. Кожне зерно складається з білкової безбарвної основи — строми, просоченої кольоровими речовинами — зеленою — хлорофілом, жовтою — ксантофілом і оранжевою — каротином. Утворення хлорофілу відбувається-при світлі, тому в темряві ростуть білі або жовті рослини.

В зелених хлоропластах при світлі утворюється первинний крохмаль, що має форму найдрібніших білих крупинок,, які під дією йоду забарвлюються в синій (темно-синій) колір і тому стають більш помітними. Первинний крохмаль в нічні години, як правило, перетворюється в цукор, який іде на живлення рослин. Утворення первинного крохмалю відбувається за рахунок води, що притікає до хлоропластів, і за рахунок вуглекислого газу, який має також вільний доступ до клітин. Процес утворення крохмалю, цукру і багатьох інших органічних речовин відбувається в живих зелених клітинах за допомогою променів світла і має назву фотосинтезу, або асиміляції (засвоєний), вуглецю. Фотосинтез супроводжується виділенням кисню з води, так потрібного для дихання всього живого. Кількість хлоропластів у клітинах дуже коливається (від 20 до 50), так само як і їх розміри (від 2 до 6).

Розмноження хлоропластів відбувається шляхом поділу (перетягування) на дві половинки. Восени в зелених листках хлорофіл руйнується і листки жовтіють або червоніють від наявності ксантофілу або каротину.

Багато водоростей замість хлоропластів містять зелені хроматофори, що мають форму то спіральних стрічок з нерівними краями у спірогіри, то чашоподібних тілець у хламідомонади (Спіагпусіотопав), то зірчастих пластинок у зігнеми. Хроматофори мають піреноїди, тобто дрібні незабарвлені білкові тільця, навколо яких утворюється первинний крохмаль.