Рослини світу
      Головна        Цікаве        Корисне        Фото рослин
  А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я      
 

Гриби

Гриби

Гриби (лат. Fungi або Mycota) — царство живої природи, що об’єднує еукаріотичні організми, що поєднують в собі деякі ознаки як рослин, так і тварин.

Гриби вивчає наука мікологія, яка вважається розділом ботаніки, оскільки раніше гриби відносили до царства рослин.

Гриби — сланеві, безхлорофільні, гетеротрофні рослини, тобто рослини, які цілком пристосувалися до живлення готовими органічними речовинами.

Пластиди у грибів відсутні. Загальна кількість описаних видів перевищує 70 тис.

Маючи винятково швидкий ріст і розмноження, вони дуже поширились в природі. Завдяки відсутності хлорофілу, вони нездатні асимілювати вуглець з повітря і живуть як сапрофіти і паразити. Негативне значення грибів у житті людини переважає над їх позитивною роллю.

Сапрофіти і гриби оселяються на мертвому органічному субстраті. Шматок зволоженої булки, прикритий ковпаком, вже через кілька днів щедро покривається білою плісенню, яка пізніше чорніє від достиглих спорангіїв. Плісені розвиваються із опор, яких багато в повітрі, воді і грунті.

Багато видів плісені оселяються на пошкоджених коренебульбоплодах, квашених продуктах харчування, варенні і т. д., сприяючи їх псуванню. Деякі гриби-сапрофіти оселяються на зволоженій деревині і руйнують її.

В лісах, на грунтах, багатих на органічні речовини, ростуть шапкові гриби. Розростаються і живляться вони за допомогою найтонших розгалужених ниток — гіфів, що обплітають частки грунту й утворюють білу грибницю (або міцєлій), на якій розвиваються органи спороутворення — плодові тіла, що складаються з пенька і шапки.

Під час збирання їстівні гриби слід зрізувати при основі так, щоб не руйнувати в землі грибницю. При повному висушуванні плодові тіла грибів втрачають до 90%, води. Суха речовина містить 30—45%. білкових речовин, близько 10—15%, розчинних вуглеводів (цукор, глікоген та ін.) і 1—2% жиру. Ліси наші багаті на їстівні гриби.

Деякі шапочні гриби, .наприклад печериці, живляться органічними речовинами, які є в грунті, удобреному кінським гноєм, тому їх вдається розводити штучно. Для цього використовуються печеричні теплиці, в яких гриби ростуть на грунті, багатому на перегній. Розводять їх грибницею (міцелам), тобто сукупністю білих ниток-гїфів, що пронизують грунт.

Гриби можуть вступати в корисне симбіотичне співжиття з іншими рослинами.

Надзвичайно поширені в природі паразитні гриби. Найчастіше вони живуть на вищих рослинах, живлячись соками останніх; при цьому паразит дуже пригнічує рослину-живителя або остаточно вбиває її. Оселяючись на культурних рослинах, паразитні гриби завдають величезної шкоди сільському і лісовому господарству, а тому боротьба із ними обов’язкова.

Паразитних грибів на рослинах є понад 10 тис. видів. Іноді гриби паразитують також на тваринах, викликаючи інфекційні захворювання. Шовковичні гусениці терплять від мускардини; від мукора та аспергілу у птахів заболівають дихальні органи, а рогата худоба захворює іноді на актиномікоз, що викликається променистими грибами.

Мукор, аспергіл і променистий прибій ті ж самі захворювання викликають і в людини. Деякі гриби містять в собі отруйні речовини і викликають отруєння як людини, так і тварин. Із шапкових грибів особливо отруйні бліда поганка і мухомор.

На хлібник злаках розвиваються деякі види фузаріуму, які, потрапляючи в борошно і в їжу, викликають отруєння, подібне до отруєння алкоголем (п’яний хліб). Коні смертельно отруюються грубими кормами, зараженими грибком тахіботрисом. Людина захворює на тяжку септичну ангіну, яка викликається споживанням в їжу зерна, що перезимувало під снігом і заразилось отруйними грибами.

Останнім часом в медицині величезного значення набрали антибіотики, тобто речовини, що протидіють розвитку хвороб. Багато з них виробляється з плісеневих і променистих грибів. Для хлібопечення і спиртового бродіння використовують також гриби-дріжджі і деякі види, мукора.

Слань гриба складається з найтонших ниток-гіфів, що не підрозділені або підрозділені на клітини. Оболонки складаються з пектинових речовин з домішкою азотистих речовин, близьких за складом до хітину комах. Зустрічаються і целюлозні оболонки. Гіфи грибів ростуть кінцями, гілкуються, пронизують субстрат, на якому ростуть, і утворюють міцелій.

Справжніх тканин, тобто таких тканин, які ми вивчали у квіткових рослин, гриби не мають, але часто в них розвиваються несправжні тканини, плектенхіми, що складаються з гіфів; останні переплітаються між собою, але не з’єднуються плазмодесмами. Гіфи несправжніх тканин, сполучаючись між собою, набирають різного фізіологічного значення. Так, буває несправжня покривна тканина, механічна, провідна.

Різноманітність в будові і в розмірах грибів велика: слань дріжджів складається з однієї дуже маленьких .розмірів клітини, здатної брунькуватися, а слань деревного трутовика має міцне, багаторічне плодове тіло і розвинутий міцелій.

Слань порхавки іноді досягає розміру голови людини, а у виняткових випадках становить в діаметрі 1,5 м. Гриби на противагу хлорофілоносним рослинам для росту не потребують світла і тільки в період спороутворення позитивно реагують на освітлення.

Для життя грибів потрібні живильне середовище, волога, кисень повітря, відповідна температура і кислотність середовища.. Органічні речовини є джерелом вуглецевого живлення грибів.

Головне значення мають вуглеводи — глюкоза і сахароза; крохмаль і целюлозу гриби переводять в розчинні вуглеводи з допомогою ферментів. Гриби використовують для живлення азотисті продукти розпаду білкових сполук, але цілком можуть задовольнятися амонійними солями і нітратами.

Як і іншим рослинам, крім вуглецю та азоту, грибам потрібні сірка, фосфор, калій, магній і залізо, які вони дістають із солей. Гриби потребують вологого субстрату. Деякі з них цілком пристосувались до водного середовища, але більшість грибів добре розвивається при наявності краплиннорідкої води.

Велика вологість субстрату сприяє розвитку міцелію, а велика сухість — розвитку органів спороутворення. Кисень повітря також необхідний для грибів з енергійним диханням, але серед них трапляються й такі, що можуть добувати енергію шляхом безкисневопо дихання, наприклад дріжджі,

Вимоги грибів до температурних умов подібні до вимог вищих рослин: оптимальна температура для більшості грибів 20— 25°, мінімальна, яку вони легко переносять, 1—5° і максимальна 30—35°. Деякі плісені при самонагріванні сіна переносять температуру понад 50°. Більша частина грибів віддає перевагу кислому середовищу і цим вони відрізняються від бактерій.

Крім білкових речовин, що входять до складу протоплазми і клітинних ядер, гриби нагромаджують вуглевод глікоген і жирну олію. Крохмаль в грибах не нагромаджується. Від дії йоду глікоген набирає червонувато-бурого забарвлення. Крім того, в клітинах грибів часто скупчуються отруйні речовини, пігменти та ін.

Гриби розмножуються вегетативно, безстатевим і статевим способом. Попередниками грибів у еволюційному процесі вважають водорості. Однак є багато доказів, що деякі гриби пішли від найпростіших безхлорофільних джгутикових організмів.

Гриби підрозділяють на п’ять класів: архіміцети, фікоміцети, аскоміцети, базидіоміцети і незавершені гриби. Перші два класи вважаються нижчими грибами, а решта три — вищими.

 

Играть вулкан на деньги http://www.militaryphotos.ru/.
 
© 2009–2017 Енциклопедія «Рослини світу», для зв’язку використовуйте контактну інформацію
Правила користування, використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється при вказівці посилання на http://roslunu.com.ua. Посилання обовязкове в незалежності від повного або часткового використання матеріалів